Знаете, как люди искали край Земли раньше, когда не знали, что это шар? Теперь мы думаем, что края нет, что конца нет. Задумайтесь, ведь мы каждое мгновение жизни находимся на краю Земли, буквально, ведь мы живём не внутри земного шара, а снаружи, на оболочке. Шла сегодня, смотрела на небо, и начала представлять, что я могла бы улететь в космос, если бы не было притяжения. Я же на краю земли, вот сейчас иду по краю земли, всегда по краю. Так это же бездна между мною и этой корочкой земли, и я всегда вниз головой, я должна падать, постоянно, но этого не происходит, потому что заботливый Господь всё продумал. Как же это прекрасно! Как же отрезвляет и восхищает видеть реальность такой, которой она на самом деле является, а не такой какой мы хотим её видеть, прячась в своём не доверии Богу, в неверии в то, что Он всем контролирует, что всё ДЕРЖИТ в Своей РУКЕ. И это буквально. Его рука удерживает меня каждую секунду, чтобы я не провалилась в пропасть космоса. Он держит в Своей руке законы, которые учёные столетиями открывают, а Он и генерировал и хранит.
Велик Господь и славен во веки и веки!
"Господь на небесах, творит всё что Ему угодно!" "Господь царствует!"
7.7.11
Комментарий автора: Краткое размышление о Вседержителе.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.